Із вуст годівниці…

Безпечнішим є поцілунок Від вуст, у теплі яких менше «Іуди»… Та прихисток чи порятунок, В обіймах, обличчя поклавши на груди, Шукає людина… А люди, Не всі, та багато, несуть в собі трунок. Добро піддається облудам – Леліє змію, мов душі візерунок… У погляді – Півночі вітер… У ночах-зіницях списи, наче спиці: Вивʹязують петлями літер Мовчання – жаління із вуст годівниці. А совість лежить на полиці – Забута, покинута, зжита зі світу… Ледь жевріє щось у темниці. То промінь любові у серденьку світить.