ВОНА

і та, що була безлика, стане твоєю першою річкою серед пустелі, світлом поміж деревами. Стане першою жінкою, яка, зрештою, розіб'ється на шматки, стане до битви з левами, навіть якщо закінчиться її життя... навіть коли проміння сонця посіріють від пилу, вона нестиме на зблідлих плечах твого хреста і відчуватиме смак твоєї гіркої слини. і та, що вчора була безіменна, сьогодні - Слово, яке тобі страшно вимовляти всує, яке стане тобі щитом, мечем і покровом. Воно сильне. Те Слово. Чуєш? Чуєш, як брудні від проміння фіранки колихаються від холоду? як далеко за містом хлопчик робить "вуса" зі свіжого молока? У неї в жилах тече не кров, то розпечене олово, що тисне на скроні, неначе в зап'ястку тісний рукав.