Жінка

Таким, як вона, стає самотньо в середині зими, коли наливаються рани на пальцях її слізьми, коли лоскоче у горлі дим від недавніх битв, вона згадує всіх святих і слова молитв. Забери її, хлопче. Та рана іще жива. Вона ходить із нею світом, показує різні дива. Її рана росте, неначе провалля в піску, забирає у неї голос, забирає мову людську. Віднеси її вглиб континенту, до північних озер, зроби це, допоки іще знову хтось не помер. Нехай вона буде слабкою, але твоя. У неї своя печаль. І віра у неї своя. Пам'ятай, такі, як вона, живуть лише раз - їх важко примусити впасти і ще важче - знайти серед нас. Їх зовсім неможливо помітити серез простих людей... Вона йде. Завжди поруч іде.