Poem

Сповнився смутком порожній карман, Штани стали ширші, ніж були до цього. Я не алкоголік, і не наркоман, Просто поїсти, немає нічого! Я приставлю долоні до мокрого лоба, Подивлюся в майбутнє – на декілька днів. Там пуста соціальна, у мене вже, торба. Але я ще померти, від цього, не вспів. Я отримав зарплату, й усе заплатив! Я не люблю боргів, я плачу комуналку! Я на неї всі статки мізерні спустив! І святкую придбавши ще й хліба буханку! З мене шкуру знімають, податки плачу, Ще й у скриньку кидаю, бо ж зараз війна! А потім жаліюсь собі до схочу, На те що життя моє – рана гнійна! Колись був веселим я і молодим, Колись оптимізмом з людьми я ділився! А потім розстріл майдану і вкрадений Крим, І я дуже змінився – я обізлився! У штанях широких, у куртці старій, Стою на краю я важкої дороги! Але я стою в Україні своїй! І не зламні, худі, мої руки і ноги!