Без назви №4

Я прокидаюсь в пустому лісі. Тоді вмиваюсь кришталевою росою. Тоді йду у ванну чистити свої чисті зуби. У відображенні викарбовується постать якогось злого та бездушного дядька. Він сміється хитро, і з рота в нього капає зубна змішана з кров'ю паста. Я б'ю його по обличчі, він робить те саме. Історія дає свої початки, і в кінці кінців кінець буде ще не скоро. Слова, це слова штовхають мене у прірву емоціональної невідомої мені безодні. І я розкривши свої шалені крила , лечу у низ. Падаю у себе самого і піднімаюсь у вись для того, щоб приховати думки за язиком та показати вам лише, те що ви хочете почути. Кожен день по реченню я писав на папері те чим я займався, куди іду чи куди хотів іти, скільки цигарок я скурив і чи буде в мене рак легень. І через століття я від руки написав своє життя. Розбите чорнило закінчувалось, воно виливалось у прожиті мною роки і залишалось тепер лише одне: купити нову ручку. І нею стала ти. Ручка, перо, кисть, кохання чи секс - та називай ти це як хочеш. Я просто вирву наступну сторінку...