Чому сумуєш моє анголятко ?

Чому сумуєш моє ангелятко ? Чому сумуєш моє ангелятко ? Чому опускаєш своє крилятко ? Чому ти в небі не літаєш ? А в сірих стінах плачеш? Чому підносиш до руки свій ніж І хочеш порізати вену навстіж Чому бажаєш кінути крила І впасти в безодню безсила Мою радість серце відганяє І сум мій душу покриває Найкращі друзі забувають, Та десятою дорогою минають. - Чому так стається в житті, Начебто там не має твоєї вини, І настрій мій чомусь пропав. Бо світ цей нікчемний дістав. Світ повний злоби й лукавства, Гріха,тиранства і нахабства. Та це ніколи не припиниться, Він таким назавжди залишиться. - Кидай свій ніж , моя ангелятко Й підійди , обнімемся малятко Не плач що світ зненевидів тебе Не дай йому згубить себе Тебе всі дістали Й найдорожчі на тебе повстали Дай ангеле тебе я втішу Й заберу з души думку найгіркішу