Судилося?

Так страшно рахувати ті дні, Що для когось стануть останні. Особливо, коли люди ці не гідні Рано так покинути світ на світанні. Ми усі хочемо бачити їх живими, Коли в країні нашій нарешті свято. Розумію: усім судилося стати ними, То чому ж почуваю себе винувато? Мабуть, бо не була поруч часто, Не підтримувала у миті складні. За це на серці зараз кам’янисто… Здається, хтось інший вже рахує дні.