Skip to content

WritingPoem

Без назви 2

Заплющ очі і лети Заспокій свої думки Зневажай минулий день В чужих обіймах самоти... Втопись в одноманітності Де немає жодної привітності Де не живеш для кількості А для сім'ї в більшості... Немає ніякого раю Існує лиш недопитий чай Все рівно яку ти там роль зіграєш Коли на устах тремтить слово "прощай"... І минулий рік чи наступний крок Це все їх приводить до зірок. Геніальних тих людей Які загубились серед пустель... Чи існує страх? Так, існує він Як та біль в сльозах Як у церкві дзвін. І в останній раз Я пройдусь з тобою Якщо настане час Цей лід стане водою... Всі ми хворі від кохання Тільки ліків вже нема Треба нам кохатись до світання А не кохатись - це дарма. Дощ загасить душу Яка горить вже третій день Не кохаю, а серце мусить Ховати щирість від людей... І де знайти ті сили Щоб зруйнувати цю стіну Як в душу лави чорти налили Але я зможу, я прийду...

Comments