Сутеніє

Сутеніє, сонце вже сідає, І за обрієм, над схилом місяць жде, чекає, Розплелися понад краєм всі тони багряні, Подивитись манить погляд краєвид яскравий. Скільки простору відкрилось, а навкруг замети, Сніговії хуртовини закружляли злетом, Зупинившись на дорозі, наче мимоволі, Окунися в атмосферу світлого доволі. Шлях встелився стрімкий, довгий, Через ліс широкий, А ялини й сосни рясні, Манять твоє око. Розмиває сонце фарби і за схил сідає, І такий пейзаж малює, кращого немає, А пора зимова й сніжна душу оживила, І мелодія так легко по думках поплила....