БАТЬКАМ

Ще очi, мамо, кольору весни, а руки нiжнi, наче квіт шафрану, та сивий iнiй випав восени i на волоссi Вашiм не розтанув. Ще погляд, тату, лине до зiрок i грiє нас в часи сумні, несталi, от тiльки уповiльнюється крок, а в голосi вiдлунюють печалi. Роки втiкають ген за небосхил: робота вічна, гаразди i втрати, а Вам ще стiльки мудрости i сил потрiбно рідним дiтям передати. Спасибi Вам за джерело снаги, якому не судилося змiлiти. Воно крізь роки живить береги, аби на них буяли травнецвiти.