Vermut

Вермут.Цей напій напевно був є і буде моїм улюбленим напоєм. Це король настрою. Він п*янить тоді коли потрібно, ідеально працює в тандемі з сигаретами. Один нюанс білий вермут смачніший,ніж червоний, бо останній нагадує якесь десертне вино і аж ніяк не проявляє свою благородність. Тісний кафе-бар майже у центрі міста, грає звична для таких місць музика, правда я не вловлюю інтонацій, бо смакую золотого блазня. Мене ним пригостили і від цього він ще смачніший, надворі падає сніг і уся природа романтично заманливо лягла перепочити. Я милуюсь своїм напоєм і виникає таке враження - просто приємно споглядати атмосферу, не заглиблюватись у деталі, а банально спостерігати усе, що оточує : самотні столики, свічки. які ліниво горять, але дарують такі теплі кольори фотонізацій, які на щось надихають пронизують склянку з напоєм і залишають мікросекундні відбитки на його єстві . Навпроти сидить дівчина, італійка з українським корінням, вона жваво щось описує, розповідає, бавиться жестами і мені це подобається, вона сидить дуже близько до мене і я можу розрізнити її голубі очі Середзем*я, які приховані під товстою оправою брендових окулярів. Гуччі чи щось подібне. Ще однією рисою, яка цього разу ріже мої вуха є те як вона вимовляє літеру р, а точніше не вимовляє її. Це смішно, проте якщо оцінити інші її якості то можна закрити на це очі. Ми сміємося, я розумію, що чимось їй сподобався мені навіть здається, що якийсь невдаха режисер запхнув мене у якусь мелодраматичну короткометражку, я кажу їй цю свою думку і вона ще голосніше сміється. Врешті решт в кафе пропадає світло і ми повільно навпомацки вибираємось з цієї місцини, не заплативши за чай і гарячий шоколад і це ще більше єднає наші розуми. Вона бере мене під руку як джентльмена і ми так гуляємо вулицями підступного міста. Обговорюємо навчання, Івано-Франківськ – Львів, Львів і Івано-Франківськ, я роздумую над тим як ми проведемо разом Новий Рік засинаючи в обіймах і не переглядаючи «Голубі огоньки». Вона боїться впасти на вкритий ожеледицею тротуар, а я боюсь щоб вона не впала на моїй вкритій ожеледицею душі.