І спогади давно вже стерті

Чому ж це сум такий нестерпний? І спогади давно вже стерті. Нема вже сумнівів і жалю. І рани, писані в скрижалю, Зарубцювались. Тільки шрами Лишились, згоївшись роками. Чому ж нестерпний сум терзає, Звідкіль прийшов і як, не знаю. Чому такий закляклий сум, Коли немає тяжких дум, Коли безмовні довгі ночі, Й на серці пусто. Хтось наврочив? Навіщо невимовний сум?