Повір

Повір, найкраще почуття у світі Словами описати важко, Бо люблять вже дорослі і ще діти. Але любити деколи буває тяжко. Любов дорослих є простою, Вони не знають труднощів й біди. Любов юнацька не дає спокою, Якщо ти любиш, то тоді терпи. Терпи образи й відвертання, Терпи недобрі погляди в бік свій. Якщо страждаєш, знай, що це – кохання. Воно неначе той бджолиний рій. Коли цього ти зовсім не чекаєш, Немов бджола, любов тебе кусає. Біль неминучий, ти це добре знаєш, Ти знаєш, та чуття бере своє й все вирішає. Не хочеш вірити у гірше, А хочеш бути оптимістом. «Я закохалась! Це найліпше!» Та треба бути реалістом. Якщо по-справжньому людину любиш, Переживеш миттєвостей багато. Боятися не варто, що осудять Невірні. Бо любов крилата, Немов метелик. Раз – і втік! Якщо його ти не впильнуєш, Як в небі є його найвищий пік, Так і в коханні. Ти це ще відчуєш.