***

Ми не зважали на годинник, На час нам було всеодно, Хоч він летів кудись невпинно, Ми жИли наче у кіно. Ми вдало грали свої ролі В сюжетній лінії життя, Сценарій нам писала доля, Знімав нас Режисер-Суддя. Одну за Одною ми рвали СторІнки із календаря, Червоним дати відзначали, Коли поїдем на моря. Та ми залИшились за кадром У цій історії сумній, І хоч душа того не варта, Ми досі дремось на Олімп... Осінь 2009 року © Andriy Oleskiv