Булькаті співи

Співати в ванній – це так класно! На сцену ж поки не беруть. Ну, то й нехай. А слухачі – мочалки. З часом Співати можу вийти і за ванни край. Затято я співаю, й ноти Разом із піни бульками летять, легкі. Мочалки – в шоці (я й не проти). І квіти сипляться, відклеївшись зі стін. А голос мій іде луною Під стелю й далі, трубами, увись. Я – зірка! Успіх цей – зі мною. Заплющу очі й ніби я лечу, дивись. Який же голос! Та сусіди Мене не розуміють зовсім і кричать: - Ей, досить, перестаньте вити (Хтось ріже вас?), галасувати й верещать! Вони не розуміються в мистецтві, Ці недалекі люди, жаль мені. Дарма, Співатиму я знов, всім серцем! Лиш згодом. Щось води гарячої нема.