...................................

Мені так хочеться, щоб ти зайшов зненацька у кімнату…знаю заб’ється скоріше серце, та ні, воно вискочило б… від хвилювання. Тихо сядеш навпроти мого ліжка, дивитимешся мужнім поглядом і мовчатимеш, а я схвильовано говоритиму якісь дивні речі, мріятиму про твої ніжні обійми, про те, як вдихатимеш запах моєї шкіри, а я від цього божеволітиму. Промовиш біля вушка якесь миле слово, поцілуєш в чоло наче свою дитину. Мені так не вистачає тебе, мені ніколи не було тебе вдосталь. Ти то з’являєшся в моєму житті, то безслівно пропадаєш і цього разу мабуть назавжди…Може в другому світі-житті і поміж інших правил в нас буде ще один шанс. Знову тиша ятрить мою душу, ти мовчиш… Я кричати мушу… Розриваючи нутрощі серця Ваблять в пекло твоїх два озерця Вже не знаю той колір неба Чи то сизий чи голубий Мені лиш волі від тебе треба Милий облиш, а ще краще убий Почуття, що застигли у часі Поцілунки можливі, слова що прекрасні Дай хоч пожить, не нудись мені в сні Ми минулись, як минають дощі, як листя опале, і сніг по весні.