Poem

Чому, коли не разом ми з тобою, на серці чутно десь журбу, чому хвилини мов години, повільно змінюють ходу? Чому коли зустрінемось з тобою, і щастю вже нема кінця, летять години мов хвилини, зникає часу відчуття? Чому сумую, коли є ще півгодини, так хочеться обнять сильніш тебе, напевно через те, що час безжально плине, і вже невдовзі він мине. Чому? Коли? Як так, а не інакше? Багато виникає ще подібних фраз. Хто знає відповідді на такі питання? А відповідь ховається у серці в нас! У серці завжди відповідь чаїться, навіть тоді, коли в душі туман, коли язик сказати щось боїться, і вимовляє лиш один обман! Тому прислухавшись до стуку серця, що в грудях бється без кінця, я чую шепіт, тиху фразу: ,,Кохана, ти навік моя!,, Так каже дух мого кохання, так серденько нашіптує мені, і виникає лиш одне-однісіньке питання: ,,А що твоє нашіптує тобі???!!!,,