Крапля

Я не знаю чи падаю, чи то лечу. Але це неважливо. Політ – неймовірне відчуття. Страх та ейфорія водночас. Мої брати летять разом зі мною. На жаль, ніщо невічне. Скоро мені прийдеться померти. Ну що ж, значить, така моя доля. Я не боюся смерті. Навіть, якщо мені доведеться загинути в муках. Я народжений, щоб померти. Надіюсь моя смерть принесе користь. До того ж захват польоту коштує цього. З кожною секундою моя швидкість збільшується. Ось я вирвався вперед, залишивши позаду моїх братів. Земля все ближче. Вже можу розгледіти пусті вулички між височенними будинками. Ось видно мощену бруківку. Ще секунда і … Гучним ляпом моє тіло вдаряється об землю. Болю немає, лише смуток… Смуток за небом, яке мене породило… І впали брати мої поряд зі мною. І розпочалася гроза…