абсурд

світ забуває про моє існування... ніч нападає на місто. то тут то там чути зітхання. де не ступи, там запах кислий. цифри поступаються одна одній щохвилини. їх уже не повернеш. тварини і люди. всіх долає природа, хоч не усі розуміють цей термін. туман за межею й над річкою з гнилі, підіймає випари низькі. стають у рядки дівки похітливі навперейми ловити таксистів. пляшки дзеленчать, бо їм весело, мабуть, за п`яними спостерігати, як хтось намагається цьомнути жабу, а хтось вибігає блювати. хлопці у формі, з цигаркою в роті, виписують штраф за паління. десь на дахах і в підвалах, де ноти, душі шукають спасіння.