Відбуваю...

Відбуваю любов свою віддану, повертаюсь далеко углиб. А душа так осінньо обвітрена - вже в кайда́ни думки одяглись. Нам так добре було в шумних за́кутках, ми пили недешеве вино. Грались в піжмурки. Наче екзаменом очі стрілись і бігли в вікно... А за дотик і потиск не згадую, бо така частота раз на рік - в гуркотінні сп`яніла громадою - ти подав мій невипитий сік. Ця любов, саме дивне, що радісна. У мільярдах не знайдеш таку... Ми кохали ні тихо, ні гамірно і цурались свій вік по життю.