Skip to content

WritingPoem

Сидимо в напіврозкладених підвалах... (* * *)

сидимо в напіврозкладених підвалах смердимо напірозвареними трупами спонукаємось до напівжиття і кайфуємо з небуття ми вважаємо себе багатіями ми людьми виставляємось вперед грудьми спльовуємо сємочки на тротуари і втискаємось педалями в уми ми втрачаємо розуміння реальності телевізор не просто вже бог це є альфа омега не чули ми ми лиш знаємо ета ну вот тіпа всьо харашо жизнь прєкрасная але що залишається вщерть розбивається людство нещаснеє об свої власні огріхи вже а що лишиться що ми нащадкам окрім майбахів передамо ми блюємо стругаємо пилимо але ніц ми не робимо у майбутнє і власно говорю це істинно ми малюємо фарби не видно а малюють лише одиниці а ще більше людей не почують ми читаємо й не розуміємо ми пишемо не маючи ритму але пофіг якщо ми відомі можна написати і матом х*ню і не читатимуть та любитимуть істино ваш нелюбимий ніхто
18 квітня 2013 року

Comments