твої вуста

кров стікає по руках, по ногах і голові. так і хочеться кричати, падати на самоті, та навколо стільки павуків, що аж дух стікає білим сріблом в темноті. місяць білий в чорнім небі поміж хмар із червоними вустами на лиці так сміється наче дикий мавр... а навколо лиш мерці... я боюсь відкрити очі, я боюсь відкрити рот там холодна смерть кістлява, ходить по землі німа я боюсь вдихати світло, я самотній наче слот... де солодка і жадана? де вона, вона, вона? ніжний мед її грудей, поцілунків дикий смак? я втікаю весь в крові, весь у смерті й павуках, в темнім лісі поміж смерті, на обличчі мертвих знак. я втікаю підсвідомо і несу тебе в руках... а навколо сірі мертві, кам'яні хрести, могили. все в крові, в холоднім смерчі; де моє холодне я? заховаюсь в замку із паперу, фарфору і глини не віддам тебе, твої вуста - вуста мерця... Ужгород 2007-09