***

Про допомогу не молю я. Я маю все зробить сама. І свою долю намалюю Легким штрихом я олівця. А потім роллера візьму І на папері залишу Страшенно вдавлені сліди По контуру всього малюнка. Це буде символ боротьби За щастя, за своє майбутнє... Щоб мої друзі й вороги Побачили, що не здадуся. Основа є, я так старалась, Продумала усе давно, Стійкою бути намагалась, Забула ж про "але" одно: Я - жінка, берегиня роду І на моїх слабких плечах Відповідальність за народ мій, Бо ж України я дитя! Тому хутчіш візьму я фарби, А пензль залишу на столі, Я розмалюю свою долю Красивим порухом руки. Так серце стука і тріпоче, Що ледь не вирветься з грудей; Моя душа безмежно хоче, Щоб гарно вдавсь малюнок цей. І хоч не майстер пензля я Та олівець мені не друг, Малюнок видався на славу, Не соромно вже й брать до рук. Ось є блакитне, жовте, синє, А там рожевий вдалині Пливе туман й червона квітка. Це все, матусенька, тобі...