варіа_ції

я розпадаюся на іони коли розпускається пітьма ти частина її її примарного світіння чи то пак світання загрожує мені смертю бо саме в світанні вбачається загибель наших з тобою епох бо саме в цих епохах ми заплутались правда жаль що в кардинально різних часи змінюються полюси стираються екватори заливаються дощами а ми і надалі будем мокнути під їхніми теплими чи то пак терплими доторками їхніх ніжних напівхолодних прозорих пальців в надії що ми цього ніколи не забудем а будем пам*ятати і можливо колись задихаючись від тих самих небесних водяних хвиль ми одночасно закурим під якусь дивну музику читаючи щось дивніше ніж газета і думаючи про щось дивніше ніж звично чи то пак зазвичай