Poem

Ти звір, що був заточений в неволю, Для тебе всесвіт ще не існував. Ти знав, що не позбавишся від болю, Але грудьми кидався на метал. Твої гріхи не можна не простити, Твоя провина в тому - ким ти став. Провина та не створена тобою Та це, життя проживши, ти не знав. І кожен день за це тебе ганили, І ти в собі нікчемність цю картав, Крізь тіло душу так безжально вбили А ти, впустивши голову, мовчав?! Такими були дні, години, ночі, Таким було усе твоє життя… І перший раз покірні твої очі Налились страхом клітки і кінця. Той звір, що був заточений в неволю, Якому всесвіт ще не існував, Хоч знав, що не позбавиться від болю Розбив страшну ту долю об метал!