Між рядками

На задньому дворі спалюють мотлох з горища – ящик за ящиком, навіть не розкривши. Клуби диму піднімаються над ватрою, сягаючи ген-ген неба. Їдкий запах заганяє в будинок. Горить минуле. Паляться ненаписані нотатки – вогонь стирає все, руйнуючи пам’ять. Легке потріскування намагається щось сказати, але марно, бо ж боротися немає сенсу. Ящик за ящиком звільняє горище – усе по фен-шую. Наполовину зникла. Звільнила ліжко, забрала речі; решта – загублена, неважлива, втрачена. Холодний вітер роздуває полум’я. Палахкотить. І я розумію, що там гине те, з чого почався мій отруєний латиною грек, трилінгвальний бідолашний румун, застиглий над паперами, диліжанс в німім порожнім місті; десь у тому вогні почалась я – серед колажів з «Айвенго», поміж рядків, списаних кривобоким дитячим почерком, власноруч намальованих ребусів, складних завдань й елементарних вирішень, серед Ваших слів, мого миттєвого неприйняття та вічних захоплень. Але з попелу народжується спогад. Волосся пропахле димом. Руки в сажі. Тотальне відторгнення змити це. Я десь зовсім далеко – радше там, де був початок, перші слова – почуті й писані, розсипані, розколоті. Уже німі та мертві. Навесні зійде сніг і проростуть підсніжники. Я прийду в гості, щоб прочитати Вам вірші.