Терпець

Ти забиваєш свій диск D:// ванільно-огидними портретами, ревеш під неприйнятну для моїх вух буденну попсу. Рятувати тебе від чергового "кохання" - те саме, що гинути під каретами швидкої допомоги, бо він тебе вже остаточно зіпсув, хоч спочатку планував з тобою "до гробу", а ти покірно танцювала стриптизи у спальні під його дудку. А зранку йому щось не подобалось і він йшов. І кожна твоя спроба до нього достукатись вертала все менше його прихильності і все більше смутку. Ти читала книжки, а він злився, мовляв, ти хотіла перестрибнути планку його ерудиції. Боже, від якого то чорта він такий нестерпний уродився? В нього ж кожного дня армагедон через дрібниці. Я завжди тебе питала, чому не схаменешся і не кинеш цього до неможливості розкованого альфа-самця. Ти, ніби зазомбована, відповідала, що без нього просто загинеш, що він пообіцяв тебе повести до вінця. Ти далі берегла у пам'яті близькість ваших тіл, він зв'язав тебе локшиною, наче моту́зками. І коли під вами вже вкотре рипів й хитався стіл, ти задовільнялася його любові маленькими дру́зками. І хто б подумав, що твій терпець увірветься саме тоді, коли він випадково переверне на тебе чашку з гарячою кавою. Просто кілька твоїх ядерних слів за стільки років - і він на дні, а ти його лиш доб'єш його ж усмішкою лукавою.