Безликі стерхи …

не відпускай мене будь ласка сонце у край де народжується холодне зло, тримай мене за руку тому, що сон - Це мрії де втрачаю душу, тіло, себе. Головне будь біля мене, біля, щоб реальність не полетіла від мене, щоб я не впав у весняне зілля аж під небеса, тримай моя ти леле; світла і прозора немов ранкова роса… не залишай чорні крила на одинці в них теж хоч дивна, але своя краса холодна, прозора, наче вода в криниці. вирви мене з полону холодних озер, поцілуй мене, кривавого, і в попелі зітри з дороги чорно-білих зебр, і світи, світи в буденності, і темені, і в радості, не відпускай, хоч помираю, хоч закриваю очі, ти моя навіки доле… червону кров із вуст своїх стираю - я випив тебе, я випив журбу і горе. ти моя, я твій, ми разом до смерті у темряві розчинимось, і политим як чорні, і безликі стерхи у небі поміж хмар над світом злим….