Записка якоїсь там людини.

"Люди перестають надіятись, коли їхню надію вбивають у них на очах. Коли все йде шкереберть. Коли ти вже не хочеш прокидатися, бо знаєш що сьогодні все буде те саме, як завжди. Краще закритись у своїх власних снах навіки. Віддати тепло, коли самому холодно, а взамін отримати лиш пусті обгортки з-під цукерок. Вчити людей теорій, які самі ти ненавидиш - це називається несправидливістю. Вона скрізь. Вдосконалювати себе, бо кажуть, що ти і є сама країна. Почати з себе і все зміниться на краще? Нісенітниця. Робити людям добро і будеш ти щасливий? Брехня. Все це давно протоптано роками, принципами, стандартизацією суспільства. Від такого хочеться блювати. Від такої вічнонової філософії, яка приїлася немов смертельна хвороба, немов пухлина в душі. Мінімалізм, одинарність, однотипність - це все, що зараз є. Просто воно в різних фарбах, ракурсах, з різними спеціями моралі. А коли мораль скисає, як довгостоячий борщ - вона стає аморалью. Тоді і народжується гріхи народу, злі вчинки держави щодо людей, яких вона оберігає. Людство забуло, як виглядає добро. Ми забуваємо, хто ми є насправді. Ми відбираємо в себе самих себе, свою роботу, яка робить з нас гомосапіенс. Ми створюємо щось нове, заради того аби нічого не робити. Єдине, що ми робимо, так це ковтаєм власноруч створену отруту, той бульйон з домішками гордості, егоїстичності та заздрості. В душі стає брудно, заводяться комахи, жуки, глисти, паразити і тоді вже жодна молитва чи віра не змиє цього. Час нам навчитись робити те, що ми дійсно хочемо. Кожен з нас має стати тим, ким він хоче. І найголовніше - не встидатися своїх мрій, бо коли це трапляється, людина часто втрачає голову і звертає зі своєї дороги в болото. Ми повинні вміти контролювати свій емоційний стан, направляти його в русло, створювати своє море і купатися в ньому аж до самої смерті..." (с) Прастітутка Анджела 29 років. 08.03.2009 р. Мораль: Не варто людей судити по їх професії, зовнішності, погляді. Не варто. Судіть себе для початку .