Неоригінальна...

Чому так мало талантів на світі? Бо вони помирають в маленьких дітях. Губляться в масі сірих днів, В потоці людей, в шаленстві вогнів. Рутина життя забирає бажання, Усі почуття, безодню кохання, Тане на дні глибини людської. Немає печалі, немає любові. Немає емоцій, вибуху мрій, Запалу, бажання, рішучості дій. Лише повсякдення, робота, навчання. Нема божевілля, нема сподівання. Талант помирає з сивиною волосся, З роками праці, коли ти доросла. Та ні ще раніше, уже на навчанні. Коли нема часу й немає бажання. Геній мовчить у кожному з нас. Ховається в спогадах, в тисячі фраз. І кожен його боїться знайти, Усе залишити, усе перейти!