П”ятдесяте лютого

Надворі - березень давно, Бруньки - як квасолини. Та сумно стукає в вікно Кущ змерзлої калини. Десь забарилася весна, І снігу - безупину. Сховалась, бідненька, вона У проліска стеблину. Бо п"ятдесяте вже число У лютому сьогодні. Циклоном зиму занесло У календар погодній. Урвався зимоньці терпець - Чекати їй так довго! Сердито зирка горобець На зимнюю дорогу. Закреслимо ми те число, Бо п"ятдесят - не круто. Той лютий де? - аж загуло. І більш його не буде. Кінець у березня - то вже Весна співа в струмочках. Маленька ж квітка збереже Тепло в своїх листочках.