"Продовження" чи "Те, що після прологу"

Задихаючись.. Від огидного запаху минулих подій. От-от ланцюг аналізу потягне мене за собою, на зустріч наслідкам. Коли в голові хаос, а у очах сум. Та й не можу назвати це депресією. Це лиш звичне для життя коло: спочатку сум, потім радість, чи навпаки, і так по черзі. Своєрідна зебра. Коханню, звісно, теж є місце. Без нього Ніяк. Воно проходить в мене і пускає отруту. Антибіотики не допоможуть чи ще там якісь ліки. Потім, очевидно, буде боляче. Авжеж. Все ж по колу, так? Із шаленого мрійника я перетворююсь в затятого прагматика.. Пора вже закінчувати цю подорож в Нікуди.