Тихо, ледь чутно Несамовито граціозно Заходить осінь в двері... Не бажано, не варто Танцюють слова Вилившись на папері... Дощ заблудився на стіклі Гуляє вітер містом Мої думки занадно ще малі Щоб розібрати дійсність... Лодоні втопляться в росі Ті очі ніколи не закривши Блукають лицарі вночі Спиною місяць затуливши... Зненавидівши все Собі мене вже не здолати Брехня шепоче, що все мине Посадивши душу за залізні грати І дні з'їдають ночі Довкола все те саме Та хотілось би заховати очі Десь там, в самоті, під небесами... Тільки думка засинає І серце вже так не болить І куплет струна заграє В цю шалену для тебе мить...