Кожен з нас має перед себе лабіринт, що його проходять ті, кому цікаво побачити тебе неозброєним. Тільки от мій лабіринт підозріло схожий на концентричні кола. Кон центричні. Скон…

kot_chechir
десь у відвзвуках зими я колись врешті решт знайду слід нового сонця
Velünk van 2013. május 28. óta
- Lakhely
- Сквира, Україна
Magamról
Малювання, гра в любительському театрі ,прогулянки, творчість, спостереження музика ,книги , люди
Fotók
Összes fotó és albumAlkotások
KedvencekMinden alkotás- Я дуже довго не могла звикнути до його сміху. Сміючись Оскар скидався на людину, що занадто довго була під водою і нарешті випірнула на поверхню. Здавалось, що він задихається, ха…
Оскар
0 - і небесний лихвар дасть у борг / зацукроване, мертве щастя / омріяний парангОн, / що розітне навхрест зап'ястя / і обернеться криками скла, / та й за них ти будеш платити / рахунк…
- Бо хто ти для мене? / Сторонній. / Безумний витвір злої Афродити. / Ти не хотів балаканини й шуму, / І я змовчу. / І це мовчання більше не порушу, / Словами, що мідяками сипались…
Непорозуміння
2 2 - В прозорій чашці розцвітали блідо-жовті квіти. Розгорталось листя невідомих мені екзотичних трав серед яких єдиним знайомим вигином сиротливо зеленів доторк м'яти. З них хвильками…
- Деякі світанки не приносять полегшення. Вони просто звучать як констатація факту, в них не має навіть натяку на процес відродження, надії і всього того, що я асоціюю зі світанком.…
- Ти ідеш по перону маючи з собою тільки дурнувату впевненість, що наступний потяг твій. Ніяких спортивних зачовганих сумок з одягом через плече чи барвистих портфелів з крихітними…
знущання/терапія
6 1 - Серед різнокольорового вихору моїх суконь, тих що приємно торкаються шкіри прохолодним фальшивим шовком, сиділа зіщулена гордість. Розум, нап*яливши щось з того барвистого шмаття…
Cikkek
MindJegyzetek
MindÜzenőfal
Kedvencekhez adott egy alkotást
Kedvencekhez adott egy alkotást
Kedvencekhez adott egy alkotást
Kedvencekhez adott egy alkotást
- Літературний вечір з нагоди п'ятиліття проекту Juramax.
- І скільки б Європі кричати Десятками жалібних фраз, Та як же потрібно вмирати, Людьми щоб вважали і нас? (с) Альона Кабалюк
- "Один мій знайомий містик якось сказав мені, що після смерті майже всі потрапляють до раю. Тільки от кожен має там стільки часу, скільки на землі був закоханий." І.Карпа
- Unfenced existence. Untalkative. Out of reach.
- На Львівщині, в селі Сушиця, мешканці на колінах зустрічали свого загиблого односельця, 22-річного Степана Петрівського. Мешканці села виходили на зустріч труні та ставали на коліна. "Суцільна гідність і повага, до живих і до мертвих. Прекрасні, гідні люди, біля кожної хати ідеальний порядок. Людям, які привезли "нашого Стьопку" вони з такою ж гідністю без істерики говорять "якщо ви нам привезете ще десятьох, ми все поїдемо в Київ". Смерть шляхетна чи звичайна випадковість в будь якому випадку залишається чимось надзвичайно страшним і болючим. Та ці люди , що стояли на колінах в багнюці, під зливою, вони значать більше, ніж будьякі пафосні скорботні промови чи виголошення співчуття. Тільки от скільки сіл ще має стати на коліна?..
- http://www.ellf.ru/creative/34445-pozitiv.html Мені ідея дуже навіть сподобалась))













