Ти - зима

Зима,дивакувато сипле з неба, а я сиджу,біля великого вікна. Далекий стукіт,лине з мого серця й одинадцять днів,уже майже сплива! А я сиджу й читаю вже не вперше, твої листи, що з снігом принесла оця пора, що зветься не інакше моя кохана,довгождана ця зима. Я так чекав, побачити в двадцяте білим хутром огорнуті ліси, та не чекав,на це двадцяте в душі позбутись самоти! Я не чекав,та ти прийшла до мене, і мовчки стала замість пустоти! Я не чекав,відкритись лиш для тебе Ти сум душі заставила піти! Тепер молю,прийди скоріш по мене Без тебе я,втомився далі йти! Як Кая,пригорни скоріш до себе і серце в лід моє перетвори! (c) Андрій Петльований