СРІБНИЙ "МІСЯЦЬ ПУСТУН"…

Синьооку зорю я щоночі запалюю в небі, Між сапфірових зір вона світить тобі найясніш. Срібний "місяць пустун" пригортає і тулить до себе Тої зіроньки стан, як і я твій, в обіймах, міцніш. У моїх ти руках пломенієш, немов і жагою Розмальовуєш, наче, для мене зірок тих блакить У янтарно-рубінний... Що робиш ти, мила, зі мною?! Відчуваєш, як місяць багровий уповні горить. О, блаженна та мить, коли ніч зорепадом судомить - Сіє в лоно землі ту коштовність заради життя. Я ж палаю увесь і тремчу від солодкої втоми. ...Ейфорії зорі танець в ритм мого серцебиття.