Столиця дощу

(присвячено рідному місту) Знову дощ у столиці дощу, І похмурий настрій від нього, Та у Львові дощ - це ніщо, І кожен швидко біжить до свого. Парасольки різне гуляють По маленьких вуличках Львова - Всі люди кудись поспішають, Оминаючи дощ любові. А, можливо, - це дощ бажання Покрапає на Львів тихенько? А для когось - це дощ чекання: Десь на нього чекає миленька. Для закоханих дощ, як злива - Підганяє любов щосили: Ця погода така зрадлива - Підвела! Як не просили! Та, які би дощі не бували: Є сліпий, є гроза, є злива. Скаже кожен, кого би спитали, Що Львів без дощу неможливий!