НАРЕЧЕНА

Весільна ніч і зорі, як сережки, і ти танцюєш в парі з молодим. Ох, біле плаття, золоті мережки... Спинився Час — одвічний пілігрим. Всміхайся, а радіти будеш потім, щоб не на людях, щоб ніхто не знав про те, що вас вінчав не той, в кивоті, а Той, що в небі, струнами октав. Світили зорі, як весільні свічі. Спливав довкіл туману білий шовк. Так щиро Доля глянула у вічі, що сумнів твій від сорому замовк. Заручена, повінчана, заміжня, словами щастя виповнена вщерть… О, він тебе зігріє, жінко сніжна, втягнувши у нестримну круговерть пaлкого танцю на старім помості. Коли над ранок випаде роса, ти двері — навстіж: йдуть до тебе в гості Кохання, Розуміння і Краса.