«Про відлуння старих часів»

Над Євразійським континентом, Вогонь пекучий запалав. Почав війну із апонентом, Якого, Бог, людьми назвав! Під гаслом рівності і права, Хрести змінивши на зірки. Пішла, болячка мас, кривава, Злетілись масово круки! Та і стерв’ятники зникали - Голодні люди, з сил останніх, Те що могли знайти з’їдали. І не в партійних, спец. їдальнях! Колективна праця рабська, Стала візиткою держави. Країна батраків, радянська, В лайні жила, заради слави! Де будівництво комунізму, Було метою для життя! І де фанатики Марксизму, Ішли на дно, без вороття! Тим бідним жертвам, вбивць червоних, Ми дань та шану, віддаємо! І зараз ми у обороні, Гієн червоних, геть женемо!!! Від нас відтяли вже частину, Коли пухлину видаляли. І оновити в раз країну, Нам підлі вороги, не дали! Операційний стіл у крові, Але киста, ще залишилась. І розростається по волі - Зараза міцно, з нами вжилась! Нам ліву руку не відтяти, Хоча вона уся в пухлинах! Людей не треба убивати, За те що, їхня це країна!!! За нами право жити краще, Аніж у стані болі й жару! Віддайте нам, ви право наше, А не про ленінську примару!!!