Лютий

Сутулиться зими спина-осанка. Під інеєм дерева – як воли… Як найтемніша ніч перед світанком, Так і кінець зими тріскуче злий. А втім, чарівність ранку не підводить, Багряний круг з холодним язиком, І срібло снігу ще не скоро в воду Обернеться, щоб ринути струмком… Бо все тече. Зима холодним кроком Недовго вже ітиме по мені… Чи ж ти зі мною, ангел мій високий, У ці кінцево-зимні, люті дні?