Ні вірша в серці, ні поеми…

Ні вірша в серці, ні поеми... Лиш морок й зливи на душі. Я був над прірвою дилеми Однак забувся у вірші... Мене як вбила пам'ятаєш?.. Словами, що зірвались з вуст. На смерть ти ранила й не знаєш, Як в мить одну втрачають глузд. Мій світ зірвався у провалля І довго там лежав на дні. Нема нічого лиш зітхання Хоч зорі й сяяли мені. Лежав я ніби в домовині, А в грудях той іще смітник. Та не годиться так людині - Здаватись. Я цьому не звик. Якщо зламали то не встати... Боротись стану знов і знов, Що разу буду воскресати За смерть, життя, а чи любов!..