золота пора...

Вже небо вкрилось хмарами і ніжний вечір наступа , весна своїми чарами під крила кожного взяла, у пишні шати вбралася берізка , шумить маленький потічок... і стежка вється наче змійка, повітря дихає димком, а ти задумана мов вперше... смачнющий вариш нині борш... Лечу... ні не біжу, я лиш личу до тебе... ти тільки двері відчени... Матусю, добрий день... Що в школі , так нічого ... сьогодні знову двійка ( в думках , о Господи не бий!) а тато де, що знов робота... матусь коли ж прийде? і час потрохи лине так... мала а думаю немов доросла... і часто мама з палкою іде, чого ти каже боса? дитинство, юність ... Божа благодать... яка це радість бігати стежками... я хочу всесвіт ніжно обійнять... малими босими ногами... І часто думаю он ви дорослі, у вас машини, круті шмотки... а в мене цього геть нема, та в мене більше є ніж в вас , у мене добрий час... я бігаю по вулицях і скачу в воду ... і часто від римня тримаю насолоду, та ми сьогодні з ним на ти... Матусю, мам за двійочки прости..