Vers

порожні вагони, холодне скло. вітер човгає рядами. стукіт коліс і вже все одно, що ми будемо бачити між снами. залюднений перон, великі черги. пустота в очах сліпить нерви. немає чого чекати нам тут, хоч наше життя - карта й маршрут. чекаємо щастя, а щастя не йде. звідки, куди і коли прийде? тут не знайти відповіді нам. про біль нагадає лише твій шрам. хоч ти і мовчиш, а я прокричу. надію шукаючи, її загублю. і швидкісний потяг промчить між нас. я шукаю твій погляд, та він погас.