ти мабуть

ти мабуть посеред світла немов букет троянд , а поряд сніг, і тінь від тіла втіка як тихий ямб. крихке життя, немов та крига ти ковзаєш по ній... вона тверда, то мамалига, то світ кричить - не стій! не стій, втікай, за ямбом, не дописаним, за ним лети, журливим сном - так можеш тільки ти. та тут зима, холодна, вічна панує вже давно, о тут вона буває дуже ніжна буває вб'є, лиш звук - приходу смерті ти почуєш; мабуть не ти посеред ночі не квіти то палкі, тримаєш, не твої очі в темноті, тут я самий, посеред снігу стою у повній німоті і кригу пуд ногами ріжу...