це

У ніжних твоїх долонях Сяє небо стерте в порошок А у мене ж сум на скронях І по землі біжить струмок. Все скінчилось, як зима Станув сніг, одне багно. Ти мовчиш, мовчу і я Одягнувшись в кімоно. Ти залишила одні слова У маленькому бутті; Догоряють вже дрова Все зникає в тім вогні: Образи, сліди, вуста, твоє тіло, дотик рук, Ніжно-зоряна краса, Залишається лиш звук Тих останніх хвиль, годин, Що сплітались в хороводі Наче з пекла дим ядучий В Темно-сірих шатах та оздобі. Великий Бичків, лютий 2014