Геть всі думи сумні!

Я чекала тебе, але марно, напевно, Зорі тихо світили, осяваючи шлях… На годинник вже вкотре дивлюся я ревно, Не прийшов…. Та невже заблукав у світах? А чи може дорогою іншу ти стрітив, Більш привабливу, ніжну, та що це я так… Я у вітру спитаю, чи тебе не помітив? Він могутній, та дуже не любить зівак. Та тебе він не бачив, мав справ цілу купу, Зовсім тихо у відповідь щось прошумів, Я до місяця в небо простягну свої руки, Та чомусь він ніяково враз потьмянів. Відчуває серденько, біда заступає, А думки розбігаються всі босоніж, Мої очі туманом сльоза застилає, Хворобливо все тіло охоплює дріж. Мабуть сталося щось, невиправне і дике, Люди злі знов втрутилися десь поміж нас. Знаю добре я це, адже щастя – дволике І життя має безліч невинних гримас. Та якщо це кохання єдине і справжнє, Наче русла широкі однієї ріки, Подолає і біди тяжкі, і неправди, Разом будемо! Геть всі думи сумні!