****************************************************************

Я сидів на березі річки, мої ноги ворушили знебарвлені хвилі, а в небі пахло дощем, у вухах шепотів вітер щось на зразок - " ти сьогодні багато випив іди додому проспись, а завтра ти зробиш те, що маєш зробити сьогодні." Дерева махали гілками у божевільному танці навколо кам*яного берега, ось із вигону виплив човен, на перший погляд у ньому нікого не було, але придивившись я помітив, що з одного боку смугастих дерев*яних ребер щось звисало. Це була надзвичайно бліда рука, її можна було споглядати від ліктя до кінчиків пальців, які по черзі ховались у своїх тінях. Човен вдарився об берег, змовк і зупинився. Рукою смикнуло. Вітер перестав шепотіти. У повітрі запахло тривогою. А небо стало плоским. Рука зникла на дні човна. Я взявся за пістолет, приклав його до вуха, що почути як у його барабані тече напруга. Серце билось зі швидкістю світла, голова йшла обертом. А у човні щось підводилось. Ось я побачив його рожеві обідрані коліна, і такі ж рожевуваті кінчики ліктів. Чорне волосся густо обіймало груди цього чоловіка, в очах я побачив смерть, а на губах виднілись сині сліди від її палкого поцілунку. Волосся було довгим брудним і неприбраним. Але рослинності на обличчі не було. На очах я побачив окуляри, у товстій чорній оправі. А знайома рука тримала срібний з білим руків*ям револьвер.... Прозвучав постріл, а серце й далі несамовито калатало.