Твій голос...

Колючі крони дерев тримають небо… воно настільки низько, що якби не сОсни, то упало б на біле покривало розстелене січнем… Час прилипає пекучим воском так, що неможливо віддерти навіть розпеченим лезом… І лише спогади по колу, як ноги в кучугурах по коліна… Як одним помахом пензля художник міняє картину…, так і ти лиш дотиком наповнєш мене теплом… Твій голос,твій подих у грудях моїх, ну візьми схухавку... …. …. !? … …. …. …. …. А л о….