Poesia

коли ти схожий на мовчазного птаха, здається, ти втрачаєш свої крила, здається, в тобі немає більше страху, здається, я тебе звільнила. коли в тобі мовчить утома, я знімаю зім’яту сорочку з тебе, я забуду назавжди, що я не вдома. я з тобою тут, бо мені так треба. я завжди прасуватиму твої речі, наповнені запахами трав й морів, які ми подолаємо після втечі, віддавши свої страхи для полів. Лялька 25 гру ‘14 0:19