Poesia

Ти відчула щось, молода дівчинко? Тебе боліло? Чи ти навіть не наповнилась тим страхом? Юнко, невже ти померла зразу? І побачила лиш те, як покинула своє тіло. Нелюде, а у тебе руки тоді не тремтіли? Коли ти натискав запуск смерті... І порох вдихав подихом спертим. Радіючи, що таки куди треба поцілив? О небо запалене, ти заплачеш напевне... Білими каплями, кров червону змиваючи. І вона всотається в глину із снігом таючим. Пролита невинними жертвами на холодну землю. І будуть країни дивитися новини, наповнені жахом, Як гради летіли тонкими червоними цівками, І даватимуть подіям страшним свої оінки... Ми не забудемо. Je Suis Wolnowakha. © Ігор Кордис 15.01.2015.